УДК 001:63 [(477)+(73)]

Кочулов Сергій Анатолійович
молодш. наук. співроб. ДНСГБ УААН
(м. Київ)

ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД СПІЛКУВАННЯ УКРАЇНИ
ЗІ СПОЛУЧЕНИМИ ШТАТАМИ АМЕРИКИ
(кінець ХІХ — початок ХХ століття)

Розглянуто історичні передумови створення сільськогосподарської агентури в США.

  Сергій Кочулов
  Сергій Кочулов
Постановка проблеми. У наш час дослідження історичних процесів спілкування України та США набувають неабиякої актуальності. Коли, яким чином, як виникла зацікавленість у спілкуванні та його необхідність, чому саме США?

Аналіз останніх досліджень. Цією проблемою займалися багато вчених, серед яких С.М. Дубровський, А.Я. Аврех, Мацузато Кимитака.

Цілі та завдання статті. Метою даної роботи є вивчення та аналіз перших контактів між Сполученими Штатами Америки і Полтавською губернією царської Росії, які почалися саме за часів правління П. Столипіна. У статті проводиться порівняльний аналіз кліматичних умов південних штатів США з деякими губерніями півдня України, досліджується кількість середньорічних опадів, річна температура, ґрунти.

Виклад основного матеріалу. У часи свого правління П. Столипін вбачав аграрний лад Російської імперії у вигляді системи дрібних та середніх фермерських господарств і невеликих дворянських садиб, об'єднаних місцевим самоврядуванням ... Спірним є питання про шляхи розвитку сільського господарства по-столипінськи. Одні вчені вважають, що американський шлях був провідним у реформуванні села, оскільки вихід селян із общини і створення хутірських господарств — це варіант американського фермерства. Інші дотримуються протилежної думки — прусського шляху, за якого зберігалося поміщицьке землеволодіння [2].

23 серпня 1906 року Імператорським Товариством сільського господарства півдня Росії було скликано нараду з питань запровадження сільськогосподарської агентури в Сполучених Штатах Америки.

Поштовх, отриманий сільським господарством та промисловістю за рахунок скасування кріпосного права, вичерпав свій потенціал на початку 90-х років. У той час бурхливо розвивалися промисловість, транспорт, торгівля, аграрний ринок. Між ними та відсталим сільським господарством склався дисбаланс. Однією з головних перешкод розвитку аграрного виробництва була широко розповсюджена общинна форма ведення сільського господарства. Напівнатуральне господарство общини характеризувалося надзвичайно низькою товарністю та не вписувалося в систему розвинутого ринку.

Особливо слід звернути увагу на характерну для общинного землеволодіння проблему черезсмужжя [1]. Її метою була спроба зробити рівними можливості всіх землевласників у зв'язку з різноякісністю земель та угідь, тобто земля кожному подвір'ю наділялась у різних частинах общинного землеволодіння: ближче або далі від населеного пункту, на кращій, середній та гіршій землі, окремо від польових та лугових угідь. У такий спосіб подвірне землеволодіння розбивалося на безліч дрібних дільниць — смуг. В Україні черезсмужжя найбільш негативно проявлялося на Поліссі з характерною для цієї зони природною строкатістю ґрунтового покриву. Тут число черезсмужних ділянок в одному землеволодінні, як правило, становило кілька десятків. В окремих господарів таких ділянок зустрічалося більше сімдесяти, внаслідок чого далеко не всі дорослі члени родини знали їхнє розташування.

Господарювання в таких умовах було неефективним і навіть марнотратним. Організувати ефективну сівозміну, застосувати вдосконалені знаряддя, налагодити продуктивне тваринництво було неможливо.

Подібність природних умов західних штатів Америки з такими ж умовами чорноземної смуги України природно спричинила подібність у характері, напрямку й особливостях сільськогосподарського виробництва обох степових областей [3].

Оранка степів, що призвела до загострення сільськогосподарської кризи, ішла на заході Північної Америки гігантськими кроками. Наприклад, у посушливих районах штатів Канзас і Небраска хід розвитку зернового виробництва протягом 25 років вражає:

Таблиця 1

Як і український господар, фермер західних штатів був поставлений перед необхідністю вести винятково зернове господарство, враховуючи природні умови — ґрунти, клімат і спеціалізацію сільськогосподарських районів.

На вищезгаданій нараді в доповіді О.О. Криштофовича були представлені метеорологічні карти Сполучених Штатів Америки, видання американського Weather Bureau, у порівнянні зі звітами Миколаївської фізичної обсерваторії; численні звіти американських дослідних станцій, де були зазначені успіхи й досягнення у галузі ведення сільського господарства. Доповідь була більш ніж переконливою, порівняльні дані по метеорології й кількості опадів дивують навіть зараз [5]:

Таблиця 2

Було досліджено особливості північно-західної частини штату Небраска та південно-східних частин Вайомингу, що прилягають до нього. Як середньорічна, так і літня та зимова температури цих місць і Єкатеринославської губернії майже ідентичні, схожа й кількість опадів. Ґрунти цього району Америки були аналогічні ґрунтам Єкатеринославської губернії. Штат Небраска має такі ж чорноземи, а чим далі на захід, до Вайомингу, ґрунти стають каштановими, схожі й характеристики Єкатеринославських ґрунтів. У той час Харківська губернія була схожа як за метеорологічними, так і ґрунтовими умовами на південну частину штату Північна Дакота і північну — Південної Дакоти; Полтавська — на південну частину Південної Дакоти [3, с. 29]; Херсонська — з північно-західною частиною Канзасу й північно-східною частиною Колорадо.

Видатні на той час успіхи в землеробстві можна пояснити широкою постановкою сільськогосподарської дослідницької справи в Америці, виробленням доцільних прийомів обробітку ґрунту, прогресом машинобудування, акліматизацією й селекцією цілого ряду найбільш придатних для даного району нових сортів. Нарада прийшла до природного висновку: оскільки російська агрономія не має закладів, схожих за устроєм на американські дослідні станції, то своєчасне використання результатів чужої діяльності при схожих умовах було б дуже корисним.

Першу сільськогосподарську станцію в США було відкрито Нью-Йоркським сільськогосподарським Товариством в Олбані в 1984 році, а до 1905 року їх було 56. Особливий поштовх для розвитку дослідницької справи в Америці дав закон Хеча, прийнятий Конгресом у 1887 році. Згідно з цим законом із суми одержаних від продажу казенних земель треба було видати кожному штату та території по 15 тис. дол. на рік для утримання сільськогосподарських дослідницьких станцій. 52 станції користувалися цими асигновками.

Робляться висновки, що успіхи американського господарства значною мірою зобов'язані правильному підходу до дослідницької справи як у відповідності до американського типу господарства, так і в розумінні допомоги фермерам. Досвід американських науковців щодо принципів дослідної справи може бути запропонований в умовах створення ринкової економіки в АПК України.

Список використаної літератури

  1. Вергунов В.А., Коваленко Н.П., Сайко О.В. Розвиток сільського господарства Полтавщини в період скасування кріпацтва / Під редакцією В.А. Вергунова. — К.: Нора-прінт, 1998. — 144 с.
  2. Панченко П.П., Шмарчук В.А. Аграрна історія України. — К.: Тов. "Знання", КОО, 2000. -342 с.
  3. Материалы подворной переписи Полтавской губернии 1900 года: Итоги по губернии / Предисл.: Г. Ротмистрова; Статистическое Полтавского Губернского Земства. — Полтава: Типолитогр. И.А. Дохмана, 1907. — 257 с.
  4. Рклицкий М.В. Из прошлого и настоящего чернозёмной деревни: Экономические очерки, статьи и заметки / М.В. Рклицкий; Полтава: Изд. журнала Хуторянин . Эл.тип. И.Л.Фримберга, 1914. — 110 с.
  5. Статистический справочник по Югу России / Предисл. Г. Ротмистрова; Статистическое Бюро Полтавского губернского Земства. — Полтава: справочник по Югу России / Предисл. Г. Ротмистрова; Статистическое Бюро Полтавского губернского Земства. — Полтава: Типо-литография преемников И.А. Дохмана, 1910. — 75 с.

Титульна сторінка Видання
© Кочулов Сергій Анатолійович, 2006