Фахівцям аграрної науки відомо, що інтенсифікація землеробства неможлива без розповсюдження наукових знань, впровадження результатів наукових досліджень у розвиток усіх галузей сільськогосподарського виробництва. Дослідники аграрної галузі за своїм покликанням постійно зайняті пошуками новаційних агрономічних прийомів, методів, засобів щодо підвищення продуктивності сільського господарства. Особливо це важливо у переломні історичні періоди, коли державні, суспільно політичні, землеробські устої піддаються випробуванню війнами, революціями, природно-кліматичними стихіями.

У пропонованому дослідженні розглядаються питання організації та управління науково-дослідною діяльністю першої чверті ХХ ст. Цей історичний період характеризується революційними подіями, спробами реформ у сільському господарстві. Рубіжним етапом була Перша світова війна, її логічним продовженням революція в самодержавній Російській імперії, 1917 р., що негативним чином вплинуло на розвиток наукового дослідництва в аграрній галузі.

Встановлено, що початок ХХ ст. знаменувався до певної міри активним розвитком агрономічної науки в сільському господарстві, зростанням ролі учених, агрономів, фахівців аграрної галузі, розбудовою мережі дослідних установ і організацій. З початком світової війни порушилися зв’язки агрономічної спільноти з власниками поміщицьких та подвірних селянських господарств. Більшість агрономів, спеціалістів сільського господарства була мобілізована до діючої армії, решта залучена до тилових структур, що обслуговували армію, зокрема до заготівельних продовольчих організацій. Примусова закупівля у селян за низькими цінами хліба, продовольства порушили зв’язки між агрономами й власниками селянських господарств, між ними виникла ворожнеча. Із захопленням влади більшовиками у жовтні 1917 р. останні спровокували протистояння між «буржуазними спеціалістами», владою і селянами. До їх числа було зараховано учених, агрономів, учителів, лікарів – сільську інтелігенцію.

Обґрунтовано безпідставність і безперспективність намагань нової влади колективізувати сільське господарство. Селянські виступи змусили владу змиритись з приватним селянським подвірним господарюванням, яке потребувало агрономічного забезпечення. Необхідно було розгорнути широкомасштабне агрономічне дослідництво, використати напрацьовані дослідниками прийоми, методи і засоби щодо підвищення продуктивності селянських господарств. Науково-дослідні установи напрацьовували програми, плани досліджень у рослинницькій і тваринницькій галузях, вживали заходів щодо координації, визначали питання і проблеми, які вимагали свого нагального вирішення у різних природно-кліматичних зонах України.

Встановлено, що чимало зусиль було докладено до відновлення зв’язків між агрономічною спільнотою, науково-дослідними установами й власниками селянських господарств, які потребували агрономічної допомоги в нових умовах господарювання.

1. Білоцерківська А. С. Сільське господарство України першої чверті ХХ століття та його науково-освітнє забезпечення в контексті діяльності професора А. Г. Терниченка. Київ : ФОП Д. Ю. Корзун, 2010. 179 с.
2. Вергунов В. А. Сільськогосподарська дослідна справа в Україні. Від зародження до академічного існування: організаційний аспект. Київ : Аграрна наука, 2012. С. 95.
3. Владимиров М. К. Основные моменты сельскохозяйственной политики. Харьков : Тип. Гос. Политуправления, 1922. С. 18.
4. Григорьев П. Опытные учреждения и аграрные декреты. Южно-Русская сельскохозяйственная газета. 1918. № 9. С. 3–4.
5. Гуревич Г. Опытная станция и распространение сельскохозяйственных знаний. Южно-Русская сельскохозяйственная газета. 1918. № 3. С. 10.
6. Гуревич Г. Постановка вопроса массового сельскохозяйственного образования в годы «агрономического подъема». Южно-Русская сельскохозяйственная газета. 1919. 17 апреля. С. 8–9.
7. ЕгоровМ. Областное совещание по опытному делу 18 и 19 декабря 1917 г. Южно-Русская сельскохозяйственная газета. 1918. № 2. С. 11–12.
8. Качинский В. М. Очерки аграрной революции на Украине. Вып. 1. Уравнительный раздел земли. Харьков : Госиздат Украины, 1922. 108 с.
9. Кожевников Ил. О современной земской агрономии. Южно-Русская сельскохозяйственная газета. 1919. № 45–46. С. 5–6.
10. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. В 2 томах. Том 1. 1918–1941. Київ : «Політвидав України». 1976. С. 113.
11. Кулжинский С. Пути к переоценке данных сельскохозяйственных опытных учреждений. Сельскохозяйственное опытное дело. 1922. № 1. С. 30–35.
12. Лазуренко В. М., Паскаленко В. Є. Український фермер в добу НЕПу. Черкаси : «Вертикаль», 2011. 346 с.
13. Опытное дело и земельная реформа. Южно-Русская сельскохозяйственная газета. 1918. № 21–22. С. 16–17.
14. Редакційна стаття. Южно-Русская сельскохозяйственная газета. 1919. 3 октября. С. 3–4.

1. Bilotserkivska, A. S. (2010). Silske hospodarstvo Ukrayiny pershoyi chverti ХХ stolittya ta yoho naukovo-osvitnye zabezpechennya v konteksti diyalnosti profesora A. H. Ternychenka [Agriculture of Ukraine in the first quarter of the 20th century and its scientific and educational support in the context of the activities of Professor A. G. Ternichenko]. Kyiv [In Ukrainian].
2. Verhunov, V. A. (2012). Silskohospodarska doslidna sprava v Ukrayini. Vid zarodzhennya do akademichnoho isnuvannya: orhanizatsiynyy aspekt. [Agricultural research in Ukraine. From inception to academic existence: organizational aspect]. Kyiv [In Ukrainian].
3. Vladimirov, M. K. (1922). Osnovnie momenti selskokhozyaistvennoi politiki [Key points of agricultural policy]. Kharkov [In Russian].
4. Grigorev, P. (1918). Opitnie uchrezhdeniya i agrarnie dekreti [Experimental institutions and agrarian decrees]. Yuzhno-Russkaya selskokhozyaistvennaya gazeta, 9, 3–4 [In Russian].
5. Gurevich, G. (1918). Opitnaya stantsiya i rasprostranenie selskokhozyaistvennikh znanii [Experimental station and extension of agricultural knowledge]. Yuzhno-Russkaya selskokhozyaistvennaya gazeta, 3, 10 [In Russian].
6. Gurevich, G. (1919). Postanovka voprosa massovogo selskokhozyaistvennogo obrazovaniya v godi «agronomicheskogo podema» [The question of mass agricultural education during the years of the «agronomic boom»]. Yuzhno-Russkaya selskokhozyaistvennaya gazeta, 17 aprelya, 8–9 [In Russian].
7. Egorov, M. (1918). Oblastnoe soveshchanie po opitnomu delu 18 i 19 dekabrya 1917 g. [Regional conference on experimental work on December 18 and 19, 1917.]. Yuzhno-Russkaya selskokhozyaistvennaya gazeta, 2, 11–12 [In Russian].
8. Kachinskii, V. M. (1922). Ocherki agrarnoi revolyutsii na Ukraine. Vip. 1. Uravnitelnii razdel zemli [Essays on the Agrarian Revolution in Ukraine. Issue 1. Equal Division of Land]. Kharkov [In Russian].
9. Kozhevnikov, Il. (1919). O sovremennoi zemskoi agronomii [On modern zemstvo agronomy]. Yuzhno-Russkaya selskokhozyaistvennaya gazeta, 45–46, 5–6 [In Russian].
10. (1976). Komunistychna partiya Ukrayiny v rezolyutsiyakh i rishennyakh z’yizdiv, konferentsiy i plenumiv TsK. V 2 tomakh. Tom 1. 1918–1941 [The Communist Party of Ukraine in resolutions and decisions of congresses, conferences and plenums of the Central Committee. In 2 volumes. Volume 1. 1918–1941]. Kyiv: «Politvydav Ukrayiny», p.113 [In Ukrainian].
11. Kulzhinskii, S. (1922). Puti k pereotsenke dannikh selskokhozyaistvennikh opitnikh uchrezhdenii [Ways to re-evaluate data from agricultural experimental institutions]. Selskokhozyaistvennoe opitnoe delo, 1, 30–35 [In Russian].
12. Lazurenko, V. M., & Paskalenko, V.Ye. (2011). Ukrayinskyy fermer v dobu NEPu [Ukrainian farmer during the NEP era]. Cherkasy [In Ukrainian].
13. (1918). Opitnoe delo i zemelnaya reforma [Experimental work and land reform]. Yuzhno-Russkaya selskokhozyaistvennaya gazeta, 21–22, 16–17 [In Russian].
14. (1919). Redaktsiyna stattya [Editorial article]. Yuzhno-Russkaya selskokhozyaistvennaya gazeta, 3 oktyabrya, 3–4 [In Russian, In Ukrainian].