ISSN 2519 1888 (Online)

 

Електронний каталог ННСГБ НААН online
Електронний каталог
ННСГБ НААН online

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
09 ҐЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ІНТЕНСИВНОГО НАВАНТАЖЕННЯ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ НА ВИТРИВАЛІСТЬ повна стаття
doi.org/10.31073/istnauka202602-09
КУЙБІДА В.

 ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5865-1306


КОХАНЕЦЬ П.

 ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0795-3141

 Сторінки: 156-170

Стаття надійшла до редакції: 01.05.2026 р.

Стаття прийнята до друку: 15.05.2026 р.

Стаття оприлюднена: 29.05.2026 р.
Короткий огляд

Розглянуто еволюцію парадигм розвитку витривалості: від класичної моделі безперервного навантаження до обґрунтування сучасних високоінтенсивних інтервальних методик. Питання розвитку загальної витривалості займає центральне місце в теорії фізичного виховання та методиці здоров’язбережувальних технологій упродовж кінця ХХ – початку ХХІ ст. Історично домінуючою парадигмою упродовж попереднього століття був метод безперервного навантаження низької та помірної потужності. Ця модель базувалася на екстенсивному накопиченні об’ємів, що вважалося єдиним безпечним шляхом адаптації серцево-судинної, м’язової та інших систем організму. Проте фундаментальні дослідження в галузі біохімії, фізіології, генетики м’язової діяльності змусили переглянути ці погляди. У формуванні наукового підґрунтя витривалості піонерську роль відіграла українська дослідниця-біохімік Ольга Чепінога. Ще у 1939–1940 рр. вона представила перші у світі докази того, що тренування викликає мітохондріальний біогенез у скелетних м’язах. Її праці щодо активності дегідрогеназ під час тренування та втоми заклали фундамент для розуміння того, як фізичне навантаження трансформує енергетичний потенціал клітини на молекулярному рівні, однак її наукова спадщина досліджена недостатньо. Традиційна методологія методики безперервного навантаження розглядається через призму класичної фізіології, зокрема: розширення порожнин серця та розвиток капілярної сітки. Водночас сучасні високоінтенсивні інтервальні методики, що базуються на коротких спалахах фізичної активності (85–95% від максимальної частоти серцевого скорочення), активують ті ж самі молекулярні сигнальні шляхи, що й багатогодинні тренування. Ключовою перевагою високоінтенсивних інтервальних навантажень є часова ефективність та потужний метаболічний відгук, що робить їх ідеальними для зміцнення здоров’я широких верств населення. Ретроспективний аналіз зазначеної проблеми показує зміну вектора досліджень: від вивчення механічного накопичення об’єму до аналізу клітинних адаптацій, витоки яких лежать у працях представників української біохімічної школи. Стаття обґрунтовує необхідність синтезу історичного досвіду «базової витривалості» з інноваційними протоколами високої інтенсивності для створення безпечних та ефективних оздоровчих програм. Обрану тему визначено нами як мету оглядового дослідження. Пошук літератури здійснено на основі ключових слів в електронних базах даних PubMed та SPORTDiscus.

Ключові слова
еволюція, високоінтенсивне інтервальне тренування, витривалість, мітохондрії, максимальне споживання кисню.
Список використаних джерел та літератури
  1. Andersen, P. (1975). Capillary density in skeletal muscle of man. Acta Physiol Scand. 95, 203–205. URL: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/127508.
  2. Astrand, I., Astrand, P. O., Christensen, E. H., & Hedman, R. (1960). Intermittent muscular work. Acta Physiol Scand. 48, 448–53. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1748-1716.1960.tb01879.x
  3. Astrand, I., Astrand, P. O., Christensen, E. H., & Hedman, R. (1960). Adaptation of blood circulation and respiration to heavy muscular work. Acta Physiologica Scandinavica. 50, 254–258. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1748-1716.1960.tb00179.x
  4. Billat, L. V. (2001). Interval training for performance: a scientific and empirical practice. Special recommendations for middle- and long-distance running. Part I: aerobic interval training. Sports Med. 31(1), 13-31. DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-200131010-00002.
  5. Botella, J., Motanova, E. S., & Bishop, D. J. (2022). Muscle contraction and mitochondrial biogenesis – a brief historical reappraisal. Acta Physiol. 235(1), e13813. DOI: https://doi.org/10.1111/apha.13813.
  6. Buchheit, M., & Laursen, P. B. (2013). High-intensity interval training, solutions to the programming puzzle: Part I: cardiopulmonary emphasis. Sports Med. 43(5), 313–38. DOI: https://doi.org/10.1007/s40279-013-0029-x.
  7. Burgomaster, K. A., Howarth, K. R., Phillips, S. M., Rakobowchuk, M., Macdonald, M. J., McGee, S. L., & Gibala, M. J. (2008). Similar metabolic adaptations during exercise after low volume sprint interval and traditional endurance training in humans. J Physiol. 586(1), 151–60. DOI: https://doi.org/10.1113/jphysiol.2007.142109.
  8. Cartier, L. J., Ohira, Y., Chen, M., Cuddihee, R. W., & Holloszy, J. O. (1986). Perturbation of mitochondrial composition in muscle by iron deficiency. Implications regarding regulation of mitochondrial assembly. J Biol Chem. 261(29), 1327–1332. PMID. 3020053.
  9. Чепінога, О. (1939). Дегідрогенази м'язової тканини під час тренування та втоми. Повідомлення I: сукцинатдегідрогеназа. Укр Біохім. Журнал. XIV, 5–14. PMID. 35782463.
  10. Чепінога, О. (1939). Дегідрогенази м'язової тканини під час тренування та втоми. Повідомлення II: α-гліцерофосфатдегідрогеназа. Укр Біохім. Журнал. XIV, 15–29. [Google Scholar].
  11. Cox, M. L., Bennett, J. B., & Dudley, G. A. (1985). Exercise training-induced alterations of cardiac morphology. J Appl Physiol. 61(3), 926–931. DOI: https://doi.org/10.1152/jappl.1986.61.3.926.
  12. Crowden, G. P. (1934). The effect of duration of work on the efficiency of muscular work in man. J Physiol. 80(4), 394–408. DOI: https://doi.org/10.1113/jphysiol.1934.sp003100.
  13. Fox, E. L., Bartels, R. L., Billings, C. E., Mathews, D. K., Bason, R., & Webb W. M. (1973). Intensity and distance of interval training programs and changes in aerobic power. Med Sci Sports. 5(1), 18–22. PMID. 4721844.
  14. Fox, E. L., Bartels, R. L., Klinzing, J., & Ragg, K. (1977). Metabolic responses to interval training programs of high and low power output. Med Sci Sports. 9(3), 191–196. PMID. 593083.
  15. García-De Frutos, J. M., Orquín-Castrillón, F. J., Marcos-Pardo, P. J., Rubio-Arias, J. Á., & Martínez-Rodríguez, A. (2021). Acute Effects of Work Rest Interval Duration of 3 HIIT Protocols on Cycling Power in Trained Young Adults. Int J Environ Res Public Health. 18(8), 4225. DOI: https://doi.org/10.3390/ijerph18084225.
  16. Gibala, M. J., & McGee, S. L. (2008). Metabolic adaptations to short-term high-intensity interval training: a little pain for a lot of gain? Exerc Sport Sci Rev. 36(2), 58–63. DOI: https://doi.org/10.1097/JES.0b013e318168ec1f.
  17. Hearn, G. R., & Wainio, W. W. (1956). Succinic dehydrogenase activity of the heart and skeletal muscle of exercised rats. Am J Physiol. 185(2), 348–50. DOI: https://doi.org/10.1152/ajplegacy.1956.185.2.348.
  18. Holloszy, J. O. (1975). Adaptation of skeletal muscle to endurance exercise. Med Sci Sports. 7(3), 155–164. PMID. 173969.
  19. Holloszy, J. O. (1967). Biochemical adaptations in muscle. Effects of exercise on mitochondrial oxygen uptake and respiratory enzyme activity in skeletal muscle. J Biol Chem. 242(9), 2278-2282. PMID. 4290225.
  20. Joyner, M. J. (1991). Modeling: optimal marathon performance on the basis of physiological factors. J Appl Physiol. 70(2), 683–687. DOI: https://doi.org/10.1152/jappl.1991.70.2.683.
  21. Laursen, P. B. (2010). Training for intense exercise performance: high-intensity or high-volume training? Scand J Med Sci Sports. 2, 1–10. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1600-0838.2010.01184.x.
  22. Lesmes, G. R., Fox, E. L., Stevens, C., & Otto, R. (1978). Metabolic responses of females to high intensity interval training of different frequencies. Med Sci Sports. 10(4), 229–32. PMID. 750838.
  23. McArdle, W. D., Margel, J.R., Delio, D.J., Toner, M., & Chase, J. M. (1978). Specificity of run training on VO2 max and heart rate cganges during running and swimming. Med Sci Sports. 10(1), 16–20. PMID. 672546.
  24. Mølmen, K. S., Almquist, N. W., & Skattebo, Ø. (2025). Effects of Exercise Training on Mitochondrial and Capillary Growth in Human Skeletal Muscle: A Systematic Review and Meta-Regression. Sports Med. 55(1), 115–144. DOI: https://doi.org/10.1007/s40279-024-02120-2.
  25. O'Toole, M. L., & Douglas, P. S. (1995). Applied physiology of triathlon. Sports Med. 19(4), 251–67. DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-199519040-00003.
  26. Papadimitriou, K., Kabasakalis, A., Papadopoulos, A., Mavridis, G., & Tsalis G. (2023). Comparison of Ultra-Short Race Pace and High-Intensity Interval Training in Age Group Competitive Swimmers. Sports (Basel). 11(9), 186. DOI: https://doi.org/10.3390/sports11090186.
  27. Roskamm, H., Reindell, H., & Keul, J. (1962). Physiological basis of different training methods. Sportarzt Ver Sportmed. 13, 109–123 PMID. 14494120.
  28. Rushall, B. S. (2023). Understanding a USRPT Set. Swim. Sci. Bull. 45, 1–4. https://surl.li/isfyds.
  29. Sjödin, B., & Svedenhag, J. (1985). Applied physiology of marathon running. Sports Med. 2(2), 83–99. DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-198502020-00002.
  30. Sleivert, G. G., & Rowlands, D. S. (1996). Physical and physiological factors associated with success in the triathlon. Sports Med. 22(1), 8–18. DOI: https://doi.org/10.2165/00007256-199622010-00002.
  31. Strom, G. (1949). The influence of anoxia on lactate utilization in man after prolonged muscular work. Acta Physiol Scand. 17(4), 440–51. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1748-1716.1949.tb00589.x.
  32. Torma, F., Gombos, Z., Jokai, M., Takeda, M., Mimura, T., & Radak Z. (2019). High intensity interval training and molecular adaptive response of skeletal muscle. Sports Med Health Sci. 1(1), 24–32. DOI: https://doi.org/10.1016/j.s.
  33. Weston, K. S., Wisløff, U., & Coombes, J. S. (2014). High-intensity interval training in patients with lifestyle-induced cardiometabolic disease: a systematic review and meta-analysis. Br J Sports Med. 48(16), 1227–1234. DOI: https://doi.org/10.1136/bjsports-2013-092576.
сайт создан компанией web студия