Стаття присвячена висвітленню ранніх років життя відомого громадського діяча, революціонера, педагога, мовознавця Михайла Михайловича Панебратцева. У результаті проведеного дослідження на основі широкого кола архівних документів, які збереглися у Відділі забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, та спогадів колишніх студентів, авторам вдалося з’ясувати, що майбутній вчений народився 28 вересня 1872 р. у селі Семенівка Глухівського повіту Чернігівської губернії у багатодітній родині землеміра Михайла Андрійовича Панебратцева та його дружини Ганни Іванівни (у дівоцтві – Назарєвої, доньки священника). У 1875 р. його батько, який служив у Чернігові, був відкомандирований до Вологди. Разом з ним вимушена була переїхати і вся його родина. Отже, Вологда стала другою Батьківщиною Михайла. Автори підкреслюють, що на формування характеру та світоглядних уявлень молодої особи важливу роль справили Вологодське духовне училище та Вологодська семінарія, у яких майбутній вчений здобував початкову та середню освіту. Саме там Михайло Михайлович зіштовхнувся з несправедливістю та упередженим ставленням до себе з боку адміністрації і товаришів. У цей період навчання Михайло Панебратцев почав задумуватися про необхідність революційних змін. Списаний з військової служби у зв’язку з дитячою інвалідністю, він був зарахований до складу студентів Історико-філологічного інституту в Ніжині. Навчаючись на одному курсі разом з майбутнім відомим філологом М. Державіним (академік АПН СРСР), мовознавцем О. Музиченком (професор, автор першого букваря УСРР), педагогом-новатором П. Заболотським, він увібрав у себе найкращі традиції Ніжинської вищої школи. На третьому курсі, коли відбувався розподіл студентів за спеціалізаціями, М. Панебратцев обрав «історичне відділення», чим здивував усіх своїх однокурсників, які знали його як перспективного мовника. Навчаючись в Історико-філологічному інституті в Ніжині, він поринув у вир революційних подій, назавжди пов’язавши своє життя з Україною. Робота в освітніх установах Полтавської та Чернігівської губерній, земствах кількох повітових містечок та активна просвітительська робота зробили його знаним серед тієї частини суспільства, що вимагала кардинальних перетворень. Водночас революційні події 1917–1921 рр. змусили суттєво переглянути свої життєві позиції, що призвело до його відходу від активної викладацької діяльності. В публікації наголошується, що значною частиною своїх наукових успіхів М. Панебратцев зобов’язаний Ніжину та тому навчальному закладу, де здобув вищу освіту.

1. Анненский И. Ф. Письма: в 2 т. / сост. и коммент. А. И. Червякова. Санкт-Петербург: Изд-во им. Н. И. Новикова, 2007. Т. 1: 1879–1905. 449 с.
2. Бачалдин И. С. Второй товарищеский съезд бывших воспитанников Вологодской духовной семинарии 1894 г. выпуска. Вологда: Тип. Губернского правления, 1915. 38 с.
3. Историко-филологический институт князя Безбородко в Нежине 1875–1900. Преподаватели и воспитанники. Нежин. 1900. 120 с.
4. Ніжинська вища школа у спогадах студентів і викладачів: мемуари: у 2-хт. / Уклад.: Г. В. Самойленко, О. Г. Самойленко. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2015. Т. 1: 1820–1919. 507 с.
5. О студенте Института Михаиле Панебратцеве. Відділ забезпечення збереження документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині (далі – ВДАЧОН). Ф. 1105. Оп. 1. Спр. 763.
6. О студенте Института Николае Смирнове. ВДАЧОН. Ф. 1105. Оп. 1. Спр. 624.
7. Справочная книжка по Полтавской губернии на 1906 год. Полтава. Типолитография Губернского Правления, аренд. Д. Н. Подземским. 1906. 108 с.
8. Шадрин И. Г. Бурса: Повесть из современной жизни духовных семинарий и духовенства. Пг.: Тип. Л. Я. Гинзбурга, 1917. 368 с.
9. Щедрина Т. «Ваше письмо …будто солнечный луч». Письма Юрия Панебратцева Николаю Бердяеву. Вопросы философии. 2014. № 11. С. 110–125.

1. Annenskiy, I. F. (2007). Pisma: v 2 t. [Letters: in 2 vols.]. (A. I.Chervyakov, Comp.). St. Petersburg: Izd-vo im. N. I. Novikova. Vol. 1: 1879–1905 [In Russian].
2. Bachaldin, I. S. (1915). Vtoroy tovarishcheskiy syezd byvshikh vospitannikov Vologodskoy dukhovnoy seminarii 1894 g. vypuska [Second friendly congress of former graduates of the Vologda Theological Seminary of the class of 1894]. Vologda: Tip. Gubernskogo pravleniya [In Russian].
3. (1900). Istoriko-filologicheskiy institut knyazya Bezborodko v Nezhine 1875–1900. Prepodavateli i vospitanniki [Historical and Philological Institute of Prince Bezborodko in Nizhyn 1875–1900. Teachers and students]. Nezhin [In Russian].
4. Samoylenko, H. V., & Samoylenko, O. H. (2015). Nizhynska vyshcha shkola u spohadakh studentiv i vykladachiv: memuary: u 2-kh t. [Nizhyn higher school in the memories of students and teachers: memoirs: in 2 vols.]. Nizhyn: NDU im. M. Hoholia. Vol. 1: 1820–1919 [In Ukrainian].
5. O studente Instituta Mikhaile Panebrattseve [About the student of the Institute Mikhail Panebrattsev]. Viddil zabezpechennia zberezhennia dokumentiv Derzhavnoho arkhivu Chernihivskoi oblasti v m. Nizhyni [Department of Ensuring the Safety of Documents of the State Archive of Chernihiv Region in Nizhyn]. Fund 1105, Inventory 1, Unit 763 [In Russian/Ukrainian].
6. O studente Instituta Nikolae Smirnove [About the student of the Institute Nikolai Smirnov]. Viddil zabezpechennia zberezhennia dokumentiv Derzhavnoho arkhivu Chernihivskoi oblasti v m. Nizhyni [Department of Ensuring the Safety of Documents of the State Archive of Chernihiv Region in Nizhyn]. Fund 1105, Inventory1, Unit 624 [In Russian].
7. (1906). Spravochnaya knizhka po Poltavskoy gubernii na 1906 god [Reference book for the Poltava province for 1906]. Poltava: Tipolitografiya Gubernskogo Pravleniya [In Russian].
8. Shadrin, I. G. (1917). Bursa: Povest iz sovremennoy zhizni dukhovnykh seminariy i dukhovenstva [Bursa: A story from the modern life of theological seminaries and the clergy]. Petrograd: Tip. L. Ya. Ginzburga [In Russian].
9. Shchedrina, T. (2014). «Vashe pismo …budto solnechnyy luch». Pisma Yuriya Panebrattseva Nikolayu Berdyaevu [«Your letter ...is like a ray of sunshine». Letters from Yuri Panebrattsev to Nikolai Berdyaev]. Voprosy filosofii, (11), 110–125 [In Russian].