Метою статті є дослідження біографії, діяльності та наукових надбань українського нейрофізіолога, нейрохіміка, доктора біологічних наук, професора Володимира Володимировича Правдич-Немінського. Джерельна база – матеріали, присвячені діяльності В. В. Правдич-Немінського, а також наукові праці вченого. Встановлено, що В. В. Правдич-Немінський 50 років свого життя присвятив розвитку вітчизняної нейрофізіології.

Значна частина досліджень В. В. Правдич-Немінського стосувалася дослідження біопотенціалів центральної нервової системи. Вчений розробив і вперше застосував метод неінвазивної (без пошкодження черепа) об’єктивної графічної реєстрації біопотенціалів кори великих півкуль головного мозку ссавців. Він назвав новий метод «електоцеребрографією» та опублікував результати в головних німецьких фізіологічних журналах. Підкреслюється, що В. В. Правдич-Немінський відкрив можливість використання вимірювання біопотенціалів головного мозку не лише в наукових експериментах, але й у клінічній практиці для людини.

Німецький психіатр Г. Бергер, провівши електроенцефалографічні дослідження мозку людини, також визнавав пріоритетність та важливість наукових досліджень і висновків В. В. Правдич-Немінського. Водночас він запровадив новий термін «електроенцефалограма», хоча всі хвилі, що В. В. Правдич-Немінський спостерігав у собаки, в людини були аналогічними. Встановлено, що у В. В. Правдич-Немінського не було можливості відстояти власний пріоритет у вищеозначених дослідженнях у зв’язку з арештом 5 листопада 1929 р. за звинуваченнями у контрреволюційній діяльності. Вчений втратив 20 років продуктивної наукової роботи через тавро «антирадянського елементу», яке супроводжувало його, де б він не працював.

Наголошується, що експериментальні дослідження і відкриття вченого заклали фундамент сучасної електроенцефалографії, елекронейроміографії, біохімії нервової системи. В. В. Правдич-Немінський запропонував першу класифікацію біоелектричної активності мозку, розробив і удосконалив методи паралельної реєстрації біопотенціалів кори головного мозку і серцево-судинних тонів, досліджував антагонізм іонів амонію і магнію в організмі.

Доведено, що своїми дослідженнями В. В. Правдич-Немінський сприяв комплексному дослідженню природи біопотенціалів центральної нервової системи, чим збагатив нейрофізіологію ХХ ст. Піднято питання про необхідність збереження історичної пам’яті про непересічного українського науковця.

1. Berger H. Über das Elektrenkephalogramm des Menschen. Archiv für Psychiatrie und Nervenkrankheiten. 1929. Vol. 87 (1). S. 527–570.
2. Boldyriev О. Pravdych-Neminsky (1879–1952): first EEG and struggle for neuroscience research. 2016. URL: https://my.science.ua/pravdych-neminsky/
3. Edwards E. Electrocortical Activation and Human Brain Mapping (PhD thesis). Berkeley, CA: Univ. of California, 2007. 147 р.
4. Magiorkinis E., Diamantis A., Sidiropoulou K., & Panteliadis C. Highights in the history of epilepsy: the last 200 years. Epilepsy research and treatment. 2014. 582039. https://doi.org/10.1155/2014/582039
5. Neminsky V. V. Ein Versuch der Registrierung der elektrischen Gehirnerscheinungen. Zentralblatt für Physiologie. 1913. Vol. 27. Pp. 951–960.
6. Neminsky V. V. Einige elektrische Erscheinungen im Zentralnervensystem bei Rana temporaria. Archiv für Physiologie. 1913. Vol. 3/4. Pp. 321–324.
7. Panteliadis C. P. Historical Overview of Electroencephalography: from Antiquity to the Beginning of the 21st Century. Journal of Brain and Neurological Disorders. 2021. Vol. 3(1). Рр. 1–10.
8. Práwdicz-Neminski W. W. Zur Kenntnis der elektrischen und der Innervationsvorgänge in den funktionellen Elementen und Geweben des tierischen Organismus. Elektrocerebrogramm der Säugetiere. Pflügers Archiv. 1925. Vol. 209. S. 362–382.
9. Александров М. В. История электроэнцефалографии: русская увертюра мировой симфонии (к столетию работ В. В. Правдич-Неминского). Российский биомедицинский журнал Medline.ru. 2012. Т. 13. С. 372–384.
10. Архірейський Д., Ченцов В. Антирадянська національна опозиція в УСРР в 20-ті рр. і погляд на проблему крізь архівні джерела. З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. 2000. № 2/4. С. 3–55.
11. Болдирєв О. Перша ЕЕГ та боротьба за нейронауку: хто такий Володимир Правдич-Немінський. 2021. URL: http://surl.li/idmhw
12. Болдирєв О. Київські адреси Володимира Правдича-Немінського. City: History, Culture, Society. 2021. Вип. 12 (1). С. 41–60.
13. Бондаренко О. 2 липня: 141 рік тому народився український фізіолог Володимр Правдич-Немінський, винахідник електроенцефалографії. Рідна країна. URL: http://surl.li/idmhp
14. Быков К. М. Владимир Владимирович Правдич-Неминский. Электроцеребрография, электромиография и значение ионов амония в жизненных процесах организма. Ленинград: Медгиз, 1958. С. 5–16.
15. Варивода К. С. Внесок професора В. В. Правдич-Немінського в розвиток електрофізіології в першій половині ХХ століття. Вісімнадцята Всеукраїнська наукова конференція молодих істориків науки, техніки і освіти та спеціалістів, присвячена 150-річному ювілею В. І.ºВернадського : матеріали конференції. Київ. 2013. С. 25–29.
16. Варивода К. С. Застосування наукових доробків українських учених-електрофізіологів у профілактиці психосоматичних захворювань. Гуманітарний вісник. 2013. Вип. 30. С. 376–381.
17. Варивода К. С. Становлення і розвиток електрофізіології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (кінець ХІХ – перша половина ХХ століття). Етнічна історія народів Європи. 2013. Вип. 40. С. 153–158.
18. Варивода К. С. Становлення і розвиток електрофізіології в Україні (кінець XIX – перша половина XX століття): дис. ... канд. іст. наук. Переяслав-Хмельницький, 2015. 292 с.
19. Воронцов Д. С. Професор В. Ю. Чаговець. У кн.: З іменем святого Володимира: Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників: у 2 кн. Київ, 1994. Кн. 1. С. 385–388.
20. Воронцов Д. С. Розвиток електрофізіології на Україні. Фізіологічний журнал академії наук Української РСР. 1957. Т. 3. № 5. С. 30–35.
21. Воронцов Д. С., Нікітін В. М., Сєрков П. М. Нариси з історії фізіології на Україні. Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. 256 с.
22. Історія Київського університету / відпов. ред. О. З. Жмудський. Київ: Видавництво Київського університету, 1959. 629 с.
23. Правдич-Неминский В. В. К познанию электрических и иннервационных процессов в функциональных элементах и тканях животного организма. Тоноэлектроцереброграмма. Доклады Академии Наук СССР. 1951. Том 79. № 6. С. 1061–1064.
24. Правдич-Неминский В. В. Электроцеребрография, электромиография и значение ионов амония в жизненных процесах организма: Избр. труды. Ленинград: Медгиз, Ленинградское отделение, 1958. 198 с.
25. Рашковский А. Л. Выдающийся нейрофизиолог и читатель Герценки. Блоги журнала «Семь искуств». 2012. URL: http://surl.li/idmic
26. Рашковский А. Л. Отец электроэнцефалографии русского происхождения. Федеральное интернет-издание «Капитал страны». 2012. URL: http://surl.li/idmig

1. 1. Berger, H. (1929). Über das Elektrenkephalogramm des Menschen. Archiv für Psychiatrie und Nervenkrankheiten, vol. 87 (1), pp. 527–570.
2. Boldyriev, О. (2016). Pravdych-Neminsky (1879–1952): first EEG and struggle for neuroscience research. Retrieved from: https://my.science.ua/pravdych-neminsky/
3. Edwards, E. (2007). Electrocortical Activation and Human Brain Mapping (PhD thesis). Berkeley, CA: Univ. of California. 147 p.
4. Magiorkinis, E., Diamantis, A., Sidiropoulou, K., & Panteliadis, C. (2014). Highights in the history of epilepsy: the last 200 years. Epilepsy research and treatment, 582039. https://doi.org/10.1155/2014/582039
5. Neminsky, V. V. (1913). Ein Versuch der Registrierung der elektrischen Gehirnerscheinungen. Zentralblatt für Physiologie, vol. 27, pp. 951–960.
6. Neminsky, V. V. (1913). Einige elektrische Erscheinungen im Zentralnervensystem bei Rana temporaria. Archiv für Physiologie, vol. 3/4, pp. 321–324.
7. Panteliadis, C. P. (2021). Historical Overview of Electroencephalography: from Antiquity to the Beginning of the 21st Century. Journal of Brain and Neurological Disorders, vol. 3 (1), pp. 1–10.
8. Práwdicz-Neminski, W. W. (1925). Zur Kenntnis der elektrischen und der Innervationsvorgänge in den funktionellen Elementen und Geweben des tierischen Organismus. Elektrocerebrogramm der Säugetiere. Pflügers Archiv, vol. 209, pp. 362–382.
9. Aleksandrov, M. V. (2012). Istoriya elektroentsefalografii: russkaya uvertyura mirovoy simfonii (k stoletiyu rabot V. V. Pravdich-Neminskogo) [History of electroencephalography: Russian overture of the world symphony (to the centenary of V. V. Pravdich-Neminsky’s works)]. Russian biomedical journal – Russian biomedical journal, vol. 13, pp. 372–384 [in Russian].
10. Arxirejskyj, D., Chenczov, V. (2000). Antyradianska natsionalna opozytsiia v USRR v 20-ti rr. i pohliad na problemu kriz arkhivni dzherela [Anti-Soviet National Opposition in the Ukrainian SSR in the 20s and a View of the Problem through Archival Sources]. Z arxiviv VUChK, GPU, NKVD, KGB – From the archives of the VUCHK, GPU, NKVD, KGB, no. 2/4, pp. 3–55 [in Ukrainian].
11. Boldyriev, O. (2021). Persha EEH ta borotba za neironauku: khto takyi Volodymyr Pravdych-Neminskyi? [The first EEG and the struggle for neuroscience: who is Volodymyr Pravdych-Neminsky?]. Retrieved from: http://surl.li/idmhw [in Ukrainian].
12. Boldyriev, O. (2021). Kyivski adresy Volodymyra Pravdycha-Neminskoho [Kyiv addresses of Volodymyr Pravdych-Nem]. City: History, Culture, Society, issue 12 (1), pp. 41–60 [in Ukrainian].
13. Bondarenko, O. 2 lypnia: 141 rik tomu narodyvsia ukrainskyi fizioloh Volodymr Pravdych-Neminskyi, vynakhidnyk elektroentsefalohrafii [2 July: 141 years ago, Ukrainian physiologist Volodymyr Pravdych-Neminsky, inventor of electroencephalography, was born]. Ridna kraina – Native country. Retrieved from: http://surl.li/idmhp [in Ukrainian]
14. Bukov, K. M. (1958). Vladymyr Vladymyrovych Pravdych-Nemynskyi [Vladimir Vladimirovich Pravdich-Neminsky]. Elektrotserebrografiya, elektromiografiya i znachenie ionov amoniya v zhiznennyih protsesah organizma – Electrocerebrography, electromyography and the importance of ammonium ions in vital processes of the organism. Leninhrad: Medhyz, pp. 5–16 [in Russian].
15. Varyvoda, K. S. (2013). Vnesok profesora V. V. Pravdych-Neminskoho v rozvytok elektrofiziolohii v pershii polovyni ХХ stolittia [Contribution of Professor V. V. Pravdych-Neminsky to the development of electrophysiology in the first half of the twentieth century]. Visimnadtsiata Vseukrainska naukova konferentsiia molodykh istorykiv nauky, tekhniky i osvity ta spetsialistiv, prysviachena 150-richnomu yuvileiu V. I.ºVernadskoho : materialy konferentsii – The Eighteenth All-Ukrainian Scientific Conference of Young Historians of Science, Technology and Education and Specialists, dedicated to the 150th anniversary of Vernadsky: conference materials. Kyiv, pp. 25–29 [in Ukrainian].
16. Varyvoda, K. S. (2013). Zastosuvannia naukovykh dorobkiv ukrainskykh uchenykh-elektrofiziolohiv u profilaktytsi psykhosomatychnykh zakhvoriuvan [Application of scientific achievements of Ukrainian scientists-electrophysiologists in the prevention of psychosomatic diseases]. Humanitarnyi visnyk – Humanitarian Bulletin, issue 30, pp. 376–381 [in Ukrainian].
17. Varyvoda, K. S. (2013). Stanovlennia i rozvytok elektrofiziolohii v Kyivskomu natsionalnomu universyteti imeni Tarasa Shevchenka (kinets XIX – persha polovyna XX stolittia) [Formation and Development of Electrophysiology at the Taras Shevchenko National University of Kyiv (late nineteenth – first half of the twentieth century)]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy – Ethnic history of the peoples of Europe, issue 40, pp. 153–158 [in Ukrainian].
18. Varyvoda, K. S. (2015). Stanovlennia i rozvytok elektrofiziolohii v Ukraini (kinets XIX – persha polovyna XX stolittia) [Formation and development of electrophysiology in Ukraine (late XIX – first half of XX century)]. Candidate’s thesis. Pereiaslav-Khmelnytskyi [in Ukrainian].
19. Vorontsov, D. S. (1994). Profesor V. Yu. Chahovets [Professor V. Y. Chahovets]. In book: Z imenem sviatoho Volodymyra: Kyivskyi universytet u dokumentakh, materialakh ta spohadakh suchasnykiv – In the name of St Volodymyr: Kyiv University in documents, materials and memoirs of contemporaries. Kyiv, part 1, pp. 385–388 [in Ukrainian].
20. Vorontsov, D. S. (1957). Rozvytok elektrofiziolohii na Ukraini [Development of electrophysiology in Ukraine]. Fiziolohichnyi zhurnal akademii nauk Ukrainskoi RSR – Physiological Journal of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, vol. 3, no. 5, pp. 30–35 [in Ukrainian].
21. Vorontsov, D. S., Nikitin, V. M., Sierkov, P. M. (1959). Narysy z istorii fiziolohii na Ukraini [Essays on the history of physiology in Ukraine]. Kyiv [in Ukrainian].
22. Zhmudskyi, O. Z. (Eds.). (1959). Istoriia Kyivskoho universytetu [History of Kyiv University]. Kyiv [in Ukrainian].
23. Pravdych-Nemynskyi, V. V. (1951). K poznaniyu elektricheskih i innervatsionnyih protsessov v funktsionalnyih elementah i tkanyah zhivotnogo organizma. Tonoelektrotserebrogramma [To the knowledge of electrical and innervation processes in functional elements and tissues of the animal organism. Tonоelectroencephalogram]. Dokladu Akademyy Nauk SSSR – Reports of the Academy of Sciences of the USSR, vol. 79, no. 6, pp. 1061–1064 [in Russian].
24. Pravdych-Nemynskyi, V. V. (1958). Elektrotserebrografiya, elektromiografiya i znachenie ionov amoniya v zhiznennyih protsesah organizma: Izbr. trudyi [Electrocebrography, electromyography and the importance of ammonium ions in vital processes of the organism: Selected works]. Lenynhrad: Medhyz [in Russian].
25. Rashkovskyi, A. L. (2012). Vydaiushchyisia neirofyzyoloh y chytatel Hertsenky [An outstanding neurophysiologist and reader of Herzenka]. Blohy zhurnala «Sem yskustv» – Blogs of the Seven Arts magazine. Retrieved from: http://surl.li/idmic [in Russian].
26. Rashkovskyi, A. L. (2012). Otets elektroentsefalografii russkogo proishozhdeniya [Father of electroencephalography of Russian origin]. Federalnoe ynternet-yzdanye «Kapytal strany» – Federal online edition «Capital of the Country». Retrieved from: http://surl.li/idmig [in Russian].