Метою даної розвідки є спроба реконструкції біографії князя Гліба Юрійовича, четвертого сина Юрія Володимировича (Долгорукого). Впродовж своєї княжої кар’єри цей князь сидів на столах у Курську, Каневі, Пересопниці та Дорогобужі, у Городці Остерському, найдовше Гліб перебував на переяславському княжому столі (1151, 1154–1169). Два останніх роки життя Гліб Юрійович був великим київським князем.

Період давньоруської історії, який охоплює другу половину 40-их – 50-ті рр. ХІІ ст., був часом боротьби Ізяслава Мстиславича та Юрія Володимировича за верховенство на Русі. З 1147 р. Гліб Юрійович долучився до військово-політичних рухів у державі на боці свого батька.

У 1155 р., коли Юрій Долгорукий вчергове став великим київським князем, він посадив Гліба у Переяславі, останній залишився тут аж до захоплення Києва у березні 1169 р. Андрій Боголюбський звів свого слухняного й врівноваженого брата Гліба на київський стіл. Великим князем Гліб Юрійович пробув недовго, всього два роки.

Значну роль у політичній кар’єрі князя відігравали союзницькі стосунки з половцями, традиційні для Юрія Володимировича та його синів. Гліб неодноразово, виконуючи доручення батька, приводив половецькі сили для участі в князівських міжусобицях. Як переяславський князь, він мусив не лише підтримувати союзницькі стосунки з половцями, а й захищати Переяславщину від нападів зі Степу. Гліб Юрійович також брав участь у загальноруських походах проти степовиків.

Переяславським князем Гліб ставав двічі. Він мав непереборне бажання посісти Переяслав у розрахунку на великокняжий престол, пам’ятаючи про сакральний статус цього міста як останньої сходинки перед золотим київським престолом. Але усі три його спроби захопити Переяслав закінчилися невдачею. Переяславським князем Гліба робили інші.

На київський стіл Гліб Юрійович потрапив, очевидно, в силу свого поступливого характеру, Андрія Юрійовича влаштовувала кандидатура Гліба.

Літописні статті надають достатньо інформації, щоб відстежити основні етапи життя та політичної кар’єри Гліба Юрійовича, проаналізувати та охарактеризувати його як особистість та історичну особу.

1. Брайчевський М. Ю. Вибране. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2009. Т. 1. 720 с.
2. Войтович Л. В. Княжа доба на Русі: портрети еліти: монографія. Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2006. 784 с.
3. Козюба В. К. Історико-демографічна характеристика давньоруської сім’ї (за матеріалами історичних та археологічних джерел). Археологія. 2001. № 1. С. 29–41.
4. Коринный Н. Н. Переяславская земля, Х – первая половина ХІІІ века. Киев: Наукова думка, 1992. 312 c.
5. Литвина А. Ф., Успенский Ф. Б. Русские имена половецких князей; междинастические контакты сквозь призму антропонимики. Москва, 2013. 279 с.
6. Літопис Руський за Іпатським списком / авт. перекл., передм. та прим. Л. Є. Махновець. Київ, 1989. 591 с.
7. Моця О. П. Землероби та кочівники на Великому Кордоні Східної Європи в часи Київської Русі. Київ: Інститут історії України НАН України, 2015. 296 с.; іл.
8. Толочко О. П., Толочко П. П. Київська Русь. Україна крізь віки. Т. 4. Видавничий Дім Альтернативи. Київ, 1998. 352 с.
9. Толочко П. П. Київ і Русь. Вибрані твори 1998–2008 рр. Київ: ВД «Академперіодика», 2008. 348 с.
10. Толочко П. П. Київська Русь. Київ: Абрис, 1996. 360 с.; іл.

1. Braychevskyy,M. Yu. (2009). Vybrane [Selected]. Vol. 1. Kyyiv [In Ukrainian].
2. Voytovych, L. V. (2006). Knyazha doba na Rusi: portrety elity: monohrafiya [Princely Age in Russia: Portraits of the Elite: Monograph]. Bila Tserkva [In Ukrainian].
3. Kozyuba, V. K. (2001). Istoryko-demohrafichna kharakterystyka davnoruskoyi sim’yi (za materialamy istorychnykh ta arkheolohichnykh dzherel) [Historical and demographic characteristics of the ancient Rus’ family (based on historical and archaeological sources)]. Arkheolohiya [Archeology], 1, 29–41 [In Ukrainian].
4. Korinnyi, N. N. (1992). Pereyaslavskaya zemlya, ХІ – pervaya polovina ХІІІ veka [Pereyaslav land, 10th – first half of the 13th century]. Kiev [In Russian].
5. Litvina, A. F., & Uspenskii, F. B. (2013). Russkiye imena polovetskikh knyazei; mezhdinasticheskie kontakty skvoz prizmu antroponimiki [Rus’ names of the Polovtsian princes; interdynastic contacts through the prism of anthroponymy]. Moskva [In Russian].
6. Makhnovets', L.Ye. (Ed.). (1989). Litopys Ruskyy za Ipatskym spyskom [The Rus' Chronicle according to the Hypatian List]. Kyyiv [In Ukrainian].
7. Motsya, O.P. (2015). Zemleroby ta kochivnyky na Velykomu Kordoni Skhidnoyi Yevropy v chasy Kyyivskoyi Rusi [Farmers and nomads on the Great Border of Eastern Europe during the time of Kyivan Rus]. Kyyiv [In Ukrainian].
8. Tolochko, O. P., & Tolochko, P. P. (1998). Kyyivska Rus. Ukrayina kriz viky [Kyivan Rus. Ukraine through the ages]. Vol. 4. Kyyiv [In Ukrainian].
9. Tolochko, P. P. (2008). Kyyiv i Rus. Vybrani tvory 1998–2008 rr. [Kyiv and Rus. Selected Works 1998–2008.]. Kyyiv [In Ukrainian].
10. Tolochko, P. P. (1996). Kyyivska Rus [Kyivan Rus’]. Kyyiv [In Ukrainian].